Спробуйте уявити собі величезне приміщення, яке вкрите кахлем майже білого кольору з легкою домішкою кольору морської хвилі, у центрі якого розташований басейн, освітлений зсередини. У приміщенні півморок, розведений м'яким світлом, приглушеним водою. По стелі сковзають відблиски. Увійшовши в приміщення ви втрачаєте уявлення про час, він ніби зупинився або зник зовсім. Ви бачите поверхню води, вона колишеться, , вабить, томливу, що обіцяє насолоду, почуваєте її "подих", її бажання подарувати вам блаженство солодкої млості. Від поверхні води відділяється тонкий шар (товщиною із краплю) немов прямокутне покривало, що колишеться. Одним кінцем воно як би стоїть в центрі басейну. Воно починає повільно обертатися, поступово прискорюючись... Усе швидше й швидше... Ви при цьому вже не присутні там фізично, ви як би спостерігаєте це все з боку, але при цьому перебуваєте всередині, начебто тільки очима або душею. Обертання "покривала" при цьому вже досягло величезної швидкості, воно втрачає свої краплі, що вириваються з нього й розлітаються в різні сторони, несучи всі кольори веселки. Цей феєричний фонтан емоцій раптово вповільнюється. Начебто хтось нажав на кнопку повільного перегляду. І ви усвідомлюєте, що це не вповільнена дія, просто ви теж увійшли в цей танець вогнів, і набрали ще більшу швидкість, швидкість сприйняття, тому здається, що все навколо сповільнилося. І ви бачите в цьому русі Всесвіт...

       Хотілося б додати, що при всім при цьому, ви чуєте дивний звук, схожий те на плач, то на сміх, то на стогін, а може на крик болю чи насолоди; немов музика, що ллється нізвідки, у якій змішалися й шепіт ночі, і дзенькіт світанку, і шерех хмар, і шелест простирадлом... Пестячи ваш слух, і підносячи вас на пік блаженства... І ви ніколи не зрозумієте чому цей звук так подобається вам, тому що не можете розібратися в ньому до кінця. А це так просто... Це коханий  голос вимовляє ваше ім'я.